Першими саме мешканці Прип’яті відчули на собі, на що здатен «мирний атом», а згодом радіаційного впливу зазнала й уся Європа. Тієї ночі в повітрі опинилося 50 мільйонів кюрі радіоактивних речовин. 

І навіть попри такі показники рятувати людей у перші дні катастрофи ніхто не поспішав.

Пожежники, які першими прибули на місце події, навіть не мали спеціального обладнання. Їх не попередили про те, що не просто горить будівля АЕС, а вщент зруйновано реактор. Для більшості надзвичайників і в наступні дні виклик на ЧАЕС завершився трагічно. Всередині четвертого енергоблока вогонь вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли переважна частина графіту згоріла.

Вітер погнав викиди з ЧАЕС через Білорусь та Литву на Швецію та Фінляндію і поширював далі територією Європи. Саме Швеція першою відреагувала на підвищення рівня радіації в повітрі й вимагала від радянського уряду пояснень. 

Приховувати факт аварії ставало дедалі важче — утім, радянська влада робила це до останнього.

Поки над Київською областю вирувала радіаційна хмара, компартія влаштувала багатотисячні першотравневі демонстрації. Як наслідок — столичні лікарні переповнилися людьми з променевою хворобою. Загалом внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало близько 5 мільйонів осіб, забруднено радіоактивними нуклідами понад 5 тисяч населених пунктів Білорусі, України та Росії. Але про це не можна було говорити: поширення будь-якої інформації про Чорнобиль органи КДБ розцінювали як наклепи. 

Евакуйовувати перших постраждалих почали лише 3 травня, усі їхні діагнози тримали під грифом «таємно», а іноземних журналістів, які хотіли висвітлити ці події, переслідували. 

Чорнобильська катастрофа за сукупністю наслідків стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. 

Україна втратила значну частину природно-економічного потенціалу, успадкувала від СРСР зруйновану ЧАЕС та разом із міжнародною спільнотою мала шукати рішення для нових безпекових викликів. Необхідно було замінити так званий «саркофаг» над реактором і побудувати нове сховище для відпрацьованого ядерного палива. Підтримка життєдіяльності АЕС і ліквідація наслідків — це роки роботи та мільйони доларів, які треба вкладати до сьогодні. 

Через 37 років після аварії на ЧАЕС питання радіаційної безпеки актуальне знов. За понад три тижні в окупації російської армії підприємство порушило свою роботу. Окупанти викрали обладнання, побутову техніку, пошкодили будівлі, а ще — замінували за собою територію.

Катастрофа може повторитися, тільки тепер в іншому регіоні країни. Російські війська шантажують світ підривом Запорізької АЕС — найбільшої в Європі та третьої у світі за потужністю. Українці ж сподіваються, що світова спільнота не дозволить статися «другому Чорнобилю», наслідки якого даватимуться взнаки ще багато років.